безчестити


безчестити
(позбавляти доброї слави), неславити, знеславлювати, знеславити, безславити, заплямовувати, заплямувати, заплямити, ганьбити, чорнити, очорнювати, очорняти, очорнити, паплюжити, компрометувати

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • безчестити — е/щу, е/стиш, недок., перех. Позбавляти доброї слави; неславити, ганьбити …   Український тлумачний словник

  • безчестити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • безчестити — щу, тиш, Ол. Позбавляти честі, неславити, ганьбити …   Словник лемківскої говірки

  • Тверские великие и удельные князья — — могущественный и многочисленный княжеский род древней Руси, в течение почти двух с половиною столетий стоявший во главе великого княжества Тверского, от названия которого и получил свое собирательное имя. О времени основания центрального… …   Большая биографическая энциклопедия

  • бруднити — ню/, ни/ш, недок., перех. 1) Робити кого , що небудь брудним, нечистим. Бруднити руки. 2) перен. Плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити кого , що небудь …   Український тлумачний словник

  • ганьбити — блю/, би/ш, недок., перех. 1) Вкривати ганьбою (у 2 знач.); безчестити. 2) Виражати осуд; засуджувати …   Український тлумачний словник

  • збезчестити — че/щу, че/стиш, док., перех. 1) Док. до безчестити. 2) Спокусивши, зґвалтувавши, позбавити честі (дівчину, жінку) …   Український тлумачний словник

  • знеславлювати — юю, юєш, недок., знесла/вити, влю, виш; мн. знесла/влять; док., перех. 1) Розпускати плітки про кого , що небудь, позбавляти доброго імені; ганьбити, ославляти. 2) Принижувати, безчестити кого , що небудь негідними, ганебними вчинками. || тільки… …   Український тлумачний словник

  • зобиджати — і зобижа/ти, а/ю, а/єш, недок., зоби/дити, джу, диш, док., перех., розм. 1) Викликати у кого небудь почуття образи; ображати, скривджувати. || Безчестити (жінок, дівчат). 2) Заподіювати кому небудь матеріальні збитки, кривдити в чому небудь. 3)… …   Український тлумачний словник

  • обносити — I обнос ити див. обношувати. II обн осити ошу/, о/сиш, недок., обнести/, су/, се/ш, док., перех. 1) Проносити кого , що небудь по колу або кругом когось, чогось. 2) Обходячи всіх, пригощати чим небудь. 3) Носячи, доставляти багатьом у різні… …   Український тлумачний словник


Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.